Сьогодні 145 років від дня народження Лесі Українки ( справжнє її ім'я Лариса Петрівна Косач-​Квітка) видатної української письменниці, поетеси, перекладача, громадської діячки.

Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді і захворіла. Так сталось, що хвороба супроводжувала її все життя. Та ще з дитинства поетеса засвоїла правило: «Щоб не плакать, я сміялась».

Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі. Почувши від матері про лісову мавку, дівчинка так повірила в неї, що одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту. 

Але прожила поетеса всього лише сорок два роки і тридцять три з них плідно працювала на літературній ниві. Зробивши так багато для розвитку рідної культури, Леся Українка була і залишається нашою національною гордістю.

На зеленому горбочку, 
У вишневому садочку, 
Притулилася хатинка, 
Мов маленькая дитинка 
Стиха вийшла виглядати, 
Чи не вийде її мати. 
І до білої хатинки, 
Немов мати до дитинки, 
Вийшло сонце, засвітило 
І хатинку звеселило.