Маловідомі туристичні місця Дніпропетровщини

При згадці про Дніпропетровщину, багато хто згадує місто, відомі пам’ятники культури, музеї, набережну та церкви. Але є у нас і дуже цікаві, але не «розкручені» місця, які цікаво і корисно відвідати особливо під час обмежень пересування країною.

Шолоховський (Токовський) водоспад

Довжина водоспаду якого близько 14 метрів, відвідувати його найкраще навесні, коли бурхливі потоки особливо повноводні. Водоспад складається не тільки з каскадів, висота яких сягає півтора метра, але також порогів, і гранітних «ванн», що є його родзинкою. Неподалік від водоспаду розташоване також мальовниче озеро.

Згідно легенди, камені, які оточують водоспад, утворилися з намиста кіммерійської принцеси Таміріс, яка кинула його в річку, тікаючи від скіфів. Намистини перетворилися в камені, які і зупинили ворогів принцеси. А от дослідники стверджують, що ці водоспади з’явилися тут ще за часів мезозойської ери, тобто більше 60 мільйонів років тому. А знаменитий отаман Петро Калнишевський, якщо вірити легенді, саме тут сховав свої скарби — 150 тисяч сріблом, виручені за продаж коней. Тому і називають цей водоспад іноді ще і Калнишевським.

Водоспад «Біле каміння»

Ще один водоспад на Дніпропетровщині знаходиться на порогах річки Інгулець у Кривому Розі. Вода падає з висоти чотириповерхового будинку — близько 12 метрів.  Сходи водоспаду з каміння майже завжди покриті білою піною води. Унікальне диво природи утворилося на початку 30-х років минулого століття, після того як побудували Карачуновське водосховище.

Основа водоспаду -це гранітна порода, яка виходить назовні. Поруч з водоспадом є залізничний міст через Інгулець. Це, до речі, найвищий міст Криворізького басейну. Його висота — 53 метри, довжина — понад 160 м.

Костел святого Миколая

Будівництво Кам’янського костелу, складеного з жовтого київської цегли і розрахованого на одночасне відвідування п’ятисот прихожан, тривало більше двох років і завершилося в 1897 році. Його побудували за проектом польського архітектора Маріана Хорманського для католиків, які працювали на металургійному заводі у місті.  На найпочеснішому місці у вівтарній частині костелу стоять фігури святі Микола і Варвара. Фігура св. Миколи, як і фігури святих Казимира, Варвари і Антонія, є специфічними поліхромними скульптурам, розписаним срібло- і золотовмісними фарбами («золотий лак»).

Також є тут і вирізана з липи фігура Ісуса Христа на хресті. Розп’яття розташоване в центрі різьблений дерев’яної вівтарної частини, яка своїми обрисами повторює обриси вежі костелу. Готичні форми собору, дві його 33-метрові вежі красою і величчю вражають не менше, ніж середньовічні костели Польщі чи Західної України. А з висоти пташиного польоту костел Святого Миколая виглядає, ніби хрест латинської форми. З 1999 року настоятель костелу — монах-капуцин Блажений Суска.

Пороховий острів (Кодачек)

Острів Пороховий — Кодачек розташований біля правого берега Дніпра на Південній околиці міста в селі Старі Кодаки. Цей острів також називають Козацький, він же Козачковський, він же Індри — музей старожитностей.

На острові виявлені дві стоянки доісторичної людини: перша — на верхній, гористій частині острова; друга — на самому березі Дніпра. Цікаво, що кожен другий камінь на острові Порохової — Кодачек покритий піктограмами козацької символіки, різноманітними написами. Є тут і «камінь Сірка» та  барельєф змії. Є на острові кам’яна лежанка, відполірована колись спали на ній козаками і ченцями. До 90-х років 20 століття острів був закритий.

Є версія, що частина острова на південь від капонірів — це величезна братська могила, в природному розломі, присипаному вибухами. Скоріше не версія, а продовження легенди про те, що ту регулярно швартувалися баржі в кінці 30-х років минулого століття. Кажуть, живий ще підривник, який брав участь у створенні легенди.

 У більш пізні радянські часи військові щось зберігали або ховали на острові. Ніякої достовірної інформації немає, але острів був закритий до 90-х років. Також ходили чутки  про «будинок розпусти» для державних функціонерів. Бордель не бордель, але в сторожку на острові держдіячів, схоже, дійсно привозили «розслабитися». Зараз від цього будиночка зберігся тільки фундамент.

Поповий мис з кладовищем

Попов мис — розташований по лівому березі Самари і селищі Рибальське на Ігренському півострові Дніпропетровської області. Довжина мису 1,3 км, ширина — від 120 до 230 метрів.

У центрі Попового мису розташований великий занедбаний цвинтар. Збережені надгробки, переважно кінця 19 століття. Практично всі могили розкопані. Багато могильних каменів сповзли в ями розкопів.  Канава, що розсікає насип кургану, розкриває плити кромлеха. На відміну від цього розкопу, причини появи багатометрових траншей на кладовищі і галявинах мису незрозумілі. 

Руїни Кодацької Фортеці

В селі Старі Кодаки Дніпропетровської області знаходяться руїни старої Фортеці. Вона була побудована поляками на високому правому березі Дніпра французьким інженером Г. Левассером де Бопланом. Заснована в червні 1635 року, але вже в серпні 1635 року була захоплена і зруйнована українськими козаками на чолі з І. Сулимою.

У 1639 року поляки знову відбудували фортеця і ще більше її зміцнили. Але у вересні 1648 року під час національно-визвольної війни вона знову була взята козацькими загонами під командуванням полковника Г. Нестеренка. На честь цієї події в 1910 році тут було встановлено обеліск . У 1656 р в фортеці помістили Лоцманську варту, яка проводила через пороги купецькі судна. У 1699 р в фортеці побував Петро I, а в 1709 р за його наказом фортеця було закрито.

Назва «Кодак» в перекладі з тюркського означає «поселення на горі». Кодацька фортеця — не тільки яскравий зразок фортифікаційної споруди 17 ст., але і пам’ятник боротьби українського народу за самостійність.