Цим книжкам вже більше 100 років,
заходь до нас та почитай!
110 років- „Чарівник країни Оз” Л.Баума
90 років – „Вот какой рассеянный» С. Маршака
Щиро вітаємо вас, наші маленькі читачі, батьки, вчителі та вихователі�� Запрошуємо вас до нашої бібліотеки. Тут ви можете дізнатися за яким графіком працює бібліотека, які заходи чекають на вас, переглянути списки періодичних видань, дізнатися про нові надходження, знайти інформацію про насичене життя бібліотеки, нашого міста. Отож ласкаво запрошуємо вас до Бібліотеки, де панує світ казок, пригод, фантастики, світ нових знань!
Українська книжка для дітей не так давно почала пробиватися в широкий світ.
Поява у престижних міжнародних каталогах на кшталт “Білих круків” та “почесних списках” премії Андерсена, участь видавців у Міжнародній книжковій виставці в Болонії, перемога в авторитетних преміях і як наслідок – переклад іноземними мовами та успіх у закордонного читача.
Саме для вас, дитячі книжки, які видані в Україні протягом останніх років та стали відомими у світі.
1. Василь Голобородько, “Віршів повна рукавичка”
(“Грані-Т”, 2010, ілюстрації Інги Леві)
2011 року книжка дитячих верлібрів “Віршів повна рукавичка” Василя Голобородька з лаконічними ілюстраціями Інги Леві ввійшла до міжнародного каталогу “Білі круки” (The White Ravens), ставши однією з 250 найкращих дитячих книжок у світі за версією Молодіжної бібліотеки в Мюнхені.
Вдивлятися в ілюстрації так само цікаво, як і вчитуватися у вірші. Чимось вони нагадують дитячі малюнки, як і вірші – дитячі слова, логіку дитячого мислення. Крім того, на сторінках книжки багато “повітря”, зайві деталі не заважають зосереджуватися на головному – метафорах і образах, думках, закладених у поезію.
2.“Рукавичка”, народна казка.
(“Навчальна книга – Богдан”, 2011, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва).
З появою навесні 2012-го в “Білих круках” “Рукавички” творчої студії “Аграфка”, імена львівських художників Романи Романишин та Андрія Лесіва надійно “прописалися” у списки тих, хто створює найкращі дитячі книжки у світі. Роком раніше книжка перемогла в конкурсі Міжнародного бієнале ілюстрації в Братиславі “ВІВ 2011″.
“Рукавичка” – одна з перших ластівок “Аґрафки” у сфері дитячої книги, книжка-гра, експеримент, який, очевидно, й оцінили мюнхенські бібліотекарі. Узявши класичний текст української народної казки, художники “вдягли” його у справжню хутряну рукавичку, розселили персонажів по уявних “квартирах” (хтось опинився в пальці, хтось – потіснився в долоні), додали до книжки рукавичку-розмальовку й таким чином актуалізували українську казку для сучасних читачів, яким уже не достатньо традиційних ілюстрацій до загальновідомого твору.
Тут знайдемо характерні для Романи й Андрія схематизм у зображеннях, стриманість і смак у кольоровій гамі, ретельну роботу зі шрифтами й деталями, які й роблять якісну дитячу книжку. Видавництво пропонує також і англомовний варіант “Рукавички”, виконаний Оксаною Лущевською і Майклом Найданом.
3. Мар’яна Савка, “Казка про Старого Лева”
(“ Видавництво Старого Лева ”, 2011, ілюстрації Володимира Штанка)
Водночас із “Рукавичкою” до “Білих круків” потрапила й “Казка про Старого Лева” Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка. Текст – чергова спроба міфологізувати для дітей міський простір “культурної столиці” України. Мар’яна Савка створює віршовану легенду про те, як “у місті, що зветься по-княжому Львів” живе Лев-казкар (властиво, цією легендою живиться й “ Видавництво Старого Лева ”), п’є каву й пише казки на друкарській машинці, а до нього в гості приїжджають звідусіль екзотичні друзі – слон, жирафа і крокодил.
Завдяки рефрену казка легко запам’ятовується, що у свою чергу допомагає поширювати легенду про Старого Лева серед дітлахів, може, навіть не лише львівських. Ілюстрував книжку Володимир Штанко, чия інтерпретація Гоголевих “Вечеров на хуторе близ Диканьки” (“Грані-Т”, 2010) того ж року потрапила до “Почесного списку ілюстраторів”, який що два роки укладає міжнародне журі літературної премії імені Г.Х. Андерсена.
4.Іван Андрусяк, “Вісім днів із життя Бурундука”
(“Грані-Т”, 2012, ілюстрації Ганни Осадко)
Наступного 2013 року в “Білих круках” з’явилася бешкетна повістина “Вісім днів із життя Бурундука” Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко. “Вісім днів із життя Бурундука”, себто семикласника Івана Боднарука, – психологічна повість, де всього потроху намішано – і перша симпатія, і проблеми з опануванням точних наук, і комплекси, пов’язані з надмірною вагою (щоправда, в цьому віці вони героя Андрусяка не дуже хвилюють), і навіть спроба виростити “кишенькового” чортика (у книжці вміщено покрокову інструкцію, як це зробити) для втілення будь-яких бажань.
Написано жваво й місцями по-справжньому дотепно, а “фірмові” чорно-білі ілюстрації Ганни Осадко створюють враження, ніби перед читачем – дитячий щоденник у дусі популярної писанини Ґреґа Геффлі (“Щоденник слабака”).
Очевидно, трендове оформлення відіграло немалу роль у тому, що мюнхенські бібліотекарі вирішили включити книжку до свого каталогу. На початку 2015-го “КСД” видало скандальне продовження пригод “майже дорослого” Івася “Закоханий Бурундук”.
5.“Ріпка”. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко”,
(“Навчальна книга – Богдан”, 2012, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)
Водночас із книжкою Андрусяка й Осадко до “Білих круків” потрапив і другий артбук “Аґрафки” на тему української народної творчості.
“Ріпка” – також книжка-гра з оригінальним дизайном, книжка виймається з картонної коробки – так, мовби витягуєш із землі саму ріпку. А завдяки вставці з сантиметровою стрічкою дитині буде простіше уявити, якою ж величезною була городина, якщо її все сімейство не спромоглося вирвати. Наприкінці є словничок застарілих слів (художники використали текст казки в переказі Івана Франка).
Оригінальний підхід до всім знайомої теми, гумор в ілюстраціях і дизайні, а також стриманість у кольорах – за це українські читачі й, очевидно, журі європейських книжкових премій особливо люблять роботи Романи Романишин та Андрія Лесіва. Англомовний переклад книжки доступний на сайті видавця.
6.Романа Романишин, Андрій Лесів, “Зірки і макові зернята” (“ Видавництво Старого Лева ”, 2014)
2014 року українська дитяча книжка вперше отримала відзнаку престижної премії BolognaRagazzi. “Зірки і макові зернята” – дебют Романи Романишин та Андрія Лесіва як авторів. Хоча критики й закидають виданню брак “літературності”, який помітно навіть у невеличкому тексті, а в головній героїні – дівчинці Дорі – вбачають особу беземоційну, це не завадило “Зіркам і маковим зернятам” стати популярними в Європі (книжку, щоправда, зі зміненою назвою, обкладинкою та іменем головної героїні, видано у Франції, Кореї, Аргентині, ведуться переговори зі Словенією та Латвією, англомовний переклад доступний на Amazon.com).
Це – втілена філософія т.зв. “маленьких кроків”, історія про те, що “кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три…”. Здавалося б, чудова нагода пояснити дітям очевидні життєві речі, втім, батьки маленьких читачів в Україні й досі не знають, із якого боку підійти до читання цієї неординарної книжки-картинки.
7.Леся Українка, “Лісова пісня”
(“Основи”, 2014, ілюстрації Поліни Дорошенко)
Те, що творчість і життєвий шлях Лариси Косач вивчають у школі, аж ніяк не робить із неї дитячої письменниці. І, на жаль, не робить її без сумніву європейського рівня твори цікавими для дітей.
Тоді як оновлене сучасне видання “Лісової пісні”з яскравими й непересічними, геть нетиповими для української класики ілюстраціями Поліни Дорошенко, здатне внести корективи у сприйняття творів Лесі Українки.
І якщо не змінити уявлення про те, що шкільна класика нецікава, то принаймні змусити одну книжку прочитати. Оформлення молодої художниці (ілюстрації до “Лісової пісні” – дипломний проект Поліни Дорошенко) оцінили й мюнхенські бібліотекарі, включивши видання до міжнародного каталогу “Білі круки 2014″.
8.Роман Скиба, “Із життя хитрих слів”
(“Laurus”, 2013, ілюстрації Тетяни Денисенко)
Любителям словесних забавок сподобається книжечка “Із життя хитрих слів” поета Романа Скиби й художниці Тетяни Денисенко, що з’явилася в “Білих круках” у 2014 році.
Слова “хитрі”, бо багатозначні – омоніми, омоформи, пароніми й загалом речі, мало придатні для перекладу іноземними мовами. Адже як іншими мовами передати “хитрість” ось цього, приміром, “Таксовіршика”: “Таксі впіймала такса. / І “гав” до водія… / – У вас висока такса? / Чи довга, як і я?”.Ілюстрації до коротких віршиків виконано в техніці ліногравюри, що і припало до душі міжнародному журі.
9.Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько, “Хто зробить сніг” ЦЮ КНИГУ МОЖНА ПРОЧИТАТИ У НАШОМУ ФІЛІАЛІ
(“ Видавництво Старого Лева ”, 2013, ілюстрації Мар’яни Прохасько)
Дитяча книжка від подружжя Мар’яни і Тараса Прохаськів“Хто зробить сніг” щойно по виході зібрала всі можливі українські нагороди в царині дитячої книжки (“Дитяча книга року ВВС”, “ ЛітАкцент року”) й відтак потрапила до “Білих круків”.
“Хто зробить сніг” – повість про життя великої кротячої родини, вічні цінності, любов, взаємодопомогу й відкритість до світу. Мудрість тут проста і ненав’язлива (велика і дружна родина, де всі одне одного люблять, живуть мирно і приймають у свій затишний світ усіх нужденних), оповідь – спокійна і плинна, малюнки Мар’яни Прохасько – метафоричні, ніжні й зворушливі.
Що важливо – автори мимохідь розповідають читачам про розподіл обов’язків у родині (мама тут не обмежена “традиційною” роллю домогосподарки, дозволяє собі й на контрабасі грати, й іноземні мови вчити, і на батуті стрибати; тато в цей час бавить дітей), життя і смерть, хоч це і не є основними темами повісті.
Книжку перекладено корейською мовою, обіцяють також видання латвійською. Прохаськи задумали кротячу історію як трилогію: 2014 року вийшла друга книжка серії “Куди зникло море”, наразі автори працюють над третьою – “Як зрозуміти козу”.
10.Романа Романишин, Андрій Лесів, “Війна, що змінила Рондо” (“ Видавництво Старого Лева ”, 2015)
Цього року українські автори вдруге опинилися серед відзначених премією Міжнародної виставки в Болонії. І знову це заслуга творчої студії “Аґрафка” і ще, можливо, в дечому – результат того, що від весни 2014-го слова “Україна” та “війна” все частіше стали з’являтися в заголовках світових новин.
“Війна, що змінила Рондо” лежить на межі між метафоричною книжкою-картинкою для дітей та ілюстрованою притчею для дорослих. Художники взялися за непросту справу – розповісти дітям про війну, та ще й, вочевидь, по свіжих слідах.
Дія відбувається в ідеалізованому містечку Рондо, де всі живуть у злагоді й піклуються про співочі квіти. Перед нами троє друзів-алегорій – Данко, Зірка і Фабіян. Одного дня в місто приходить війна, що “торкнулася кожного” (війну художники зобразили у вигляді величезної безликої руки, що несе смертоносну зброю).
Фінал оптимістичний: рятують місто любов, спільна праця й співи (тут слід вочевидь відчитувати натяк на події Революції Гідності: мешканці Рондо співають гімн). Найголовніше у книжці – розуміння того, що війни не минають безслідно (місто, як і його жителі, все життя нестиме на собі рани-спогади).
Найпершою права на “Війну, що змінила Рондо” придбала Словаччина, незабаром книжка вийде друком також у Південній Кореї, Франції та Китаї.
Джерело інформації: https://mini-rivne.com/ukr-dutachi-knugu/?fbclid=IwAR2vgDB4UwduIM8d4Bx-i3dCRW1i9VvCTxlhuSLVjUi1jAkOcwPNFkx9-bg
В очікуванні нових надходжень разом з вами знайомимося та обираємо книжкові новинки 2020 року до смаку!
Аліса Андерсен не така, як більшість її однолітків. Вона любить роздумувати і вести довгі розмови наодинці з собою. Їй не подобається галас, надмірна увага і вискочки. Вона тихо говорить і соромиться. А ще її часто сковує страх. Наближається закінчення навчального року, яке Аліса Андерсен зовсім не чекає так, як інші. А все через те, що останній дзвоник означає і шкільну виставу. Добре, що Алісі принаймні дісталася роль без слів. Про те, що вона є запасною на головну роль принцеси у виставі, Аліса й не думає. Адже дівчинка, яка грає принцесу, ніколи не хворіє! Аж поки випадково не падає і не робить собі шкоду. Тож Алісі доводиться вступати замість неї і опинитися у своєму найжахливішому страшному сні.
«928 миль від дому» – це проникливий підлітковий роман Кім Слейтер, британської письменниці, лауреатки численних літературних нагород. Розкриваючи проблеми міграції, ксенофобії, дискримінації, упереджень та булінгу, він змушує читачів добре задуматись. Роман пропагує важливі цінності: відкритість, прийняття Іншого, емпатію, розмаїття й порозуміння. Оповідь, яка ведеться голосом чотирнадцятилітнього хлопця, зачіпає багато соціальних проблем сучасного суспільства й заохочує молодих читачів переоцінити власні уявлення й навчитися сприймати різні погляди.
«Втікачі» – остання повість знаменитого шведського письменника Ульфа Старка, яку він сам уже не встиг побачити книжкою. Відразу по виході книжку було номіновано на премію імені Авґуста Стріндберґа (восени 2018).
З перших же сторінок ми впізнаємо дідуся: ага, це він – той чоловік, що завжди чимось невдоволений і весь час лихословить. Той, що був у повісті “Мій друг Персі, Баффало Білл і я”. Тільки тепер дідусь справді самотній: бабуcя померла, будинок у шхерах стоїть пусткою, а йому доводиться лежати в лікарні і нудити світом. До того ж його починають мучити думки, чи потрапить він після смерті в рай. «Втікачі» – це мовби ще одна пронизлива “маленька книжка про любов”. І прочитуєш її на одному подиху, а тоді… тоді знов починаєш з першої сторінки.
Новинка від авторки бестселеру «Мід дідусь став черешнею» Анжели Нанетті. Наче вітер, бігає Містраль – хлопчика назвали так, бо, щойно з’явившись на світ, він закричав так, що заглушив навіть вітер, – в затінку маяка обривистими берегами свого острова. Нікому не вдається його приручити – характер у хлопця вольовий, хоч його й мучать вічно різні сумніви та невпевненість. Але ж немає нічого кращого, ніж бути наодинці з морем і розкривати тисячі таємниць, що криються у хвилях…
Так і триває аж до тієї миті, коли на острові з’являється маленька іноземка на ім’я Хлоя; їй не властиві жодні упередження і завдяки їй Містраль відкриває для себе кохання.
Ми від усього серця вітаємо вас з початком нового навчального року! Бажаємо вам нескінченної наснаги та надхнення у пізнанні всього нового, віри у власні сили та здібності, невідйємного бажання розвиватися та ставати розумніше, мудріше, сильніше. А на цьому нелегкому шляху до знань ми радо підтримаємо вас, тож приходьте у гості з понеділка по п'ятницю і не забувайте, що вже з 18-го вересня свою роботу розпочне наш постійний гурток "Клуб Суперкниги" (точний час проведення повідомимо трохи згодом).
Дотримуйтесь усіх карантинних заходів та приходьте за знаннями! Чекаємо на вас!
23 серпня Україна відзначила День Державного Прапора. З цієї нагоди ми зібрали для Вас купу цікавих фактів про наш головний символ і оберіг.
Вперше поєднання синього і жовтого з’явилося на гербі Львова: Данило Галицький подарував місту, заснованому у 1256 році, герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі.
Золотий і синій колір використовувалися в гербі Руського королівства офіційно з XIV століття. Також ці кольори присутні і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.
Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. Як правило, на прапорі було і зображення козака в одязі золотого або червоного кольорів.
Спочатку синьо-жовті прапори були трикутної форми.
У 1917 році відбулася українська революція, з’явилася УНР. У битвах за свою свободу українські воїни йшли в бій під синьо-жовтими прапорами. Так, у битві під Крутами над захисниками української свободи майорів саме такий стяг.
Перший Президент України Михайло Грушевський затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни. Цікаво, що тоді жовтий колір розташовувався зверху, а синій – знизу.
Досі експерти сперечаються, який колір повинен розташовуватися вгорі, а який – внизу. Така плутанина виникла ще під час УНР: тоді застосовували обидва варіанти. Символіка кольорів набагато глибша, ніж просто уособлення неба і поля пшениці. Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі, духовне начало. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.
Після завоювання України більшовиками та утворення УРСР Володимир Ленін затвердив прапор республіки: червоне поле, а у верхньому кутку – синьо-жовтий прапорець. Але з ідеологічних міркувань вже в 1919 синьо-жовтий колір зник з прапора.
22 липня 1976 року на Олімпійських іграх в Монреалі один канадський студент українського походження розгорнув синьо-жовтий прапор під час змагань з гандболу. Тоді його швиденько видалили з трибун: у цьому побачили небезпеку. А 26 квітня 1989 року, в річницю Чорнобильської трагедії, активіст Юрко Волощак розгорнув синьо-жовтий прапор на площі Ринок у Львові. Це був перший випадок вживання національного прапора за весь радянський період.
З нагоди 25 річниці Незалежності у 2016 р. в Музеї архітектури та побуту Пирогово розпочато створення величезного прапора України із квітів. Очікується, що площа прапора складе близько 15 тисяч квадратних метрів, і він увійде до Книги рекордів Гіннеса та Книги рекордів України, як найбільший великий прапор з живих квітів.
Дуже скоро разом із новим навчальним роком почнеться наша постійна программа бібліотьюторства. За умов пандемії коронавірусу надзвичайно велике значення набуває інформаційний та методичний супровід навчального процесу, незалежно від того, буде це навчання дистанційним або ні. Саме тому ми завжди раді надати Вам увесь необхідний матеріал як в паперовому, так і в електронному вигляді. Чекаємо на ваші запити та питання з понеділка по п'ятницю за адресою вул. Будівельників, 17 або на нашій поштовій скринці chillib_8@i.ua.
До зустрічі!
106 років тому на світ з'явилася дивовижна людина, яка подарувала дітям та дорослим казковий світ Країни мумі-тролів -- світ сповнений любові, теплоти та домашнього затишку, в який приємно повертатись у будь-якому віці.
Туве Янссон народилася 9 серпня 1914 року в творчій родині, в Гельсінфорсе. Її батько був скульптором, мати — художницею-графіком. Туве Янссон писала шведською мовою і сама ілюструвала свої твори.
Крім рідних мов — шведської та фінської — Туве Янссон вільно говорила англійською, французькою, зі словником читала по-німецьки. У літературі дебютувала повістю «Мумі-троль і комета» (1946), за якою послідували інші повісті про незвичайний світ мумі-тролів, а також збірки оповідань, п'єси і автобіографія «Дочка скульптора» (1968).
Мумі-тролі принесли Туве Янссон безліч літературних нагород. Вона була удостоєна премії муніципалітету Стокгольма (1952), медалей Сельми Лагерлеф (1953) і Ганса Крістіана Андерсена (1966), а також польського ордену Посмішки. Книги про мумі-тролів переведені на двадцять мов, однак найбільше вони популярні в країнах північної і центральної Європи.
Незважаючи на те, що тролі були запозичені письменницею з шведських казок, їх образ був істотно перероблений, і в цілому можна говорити про те, що фольклор справив на творчість Туве Янссон мінімальний вплив. Життя мешканців Мумі-Дален імітує життя сім'ї самої Янссон з точки зору дитини. Невідомо звідки беруться продукти та предмети домашнього вжитку, сусіди мумі-тролів хоч і буркотливі, але найчастіше доброзичливі.