5 порад батькам першокласників

Дитина у першому класі має відчувати впевненість батьків, що все буде добре. На етапі адаптації до нового темпу життя та середовища їй як ніколи потрібна ваша підтримка та розуміння. Тож сьогодні ми розповімо, як правильно їх надати.

1. Формуйте позитивне ставлення до школи і вчителів, але водночас будьте чесними. Не варто ідеалізувати школу, говорячи, що там буде безмежно весело, цікаво, захоплююче. Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але наголосіть на тому, що все буде добре, що вона впорається і зможе знайти те, що їй до душі. Також, що знайде друзів і отримає нові знання.

2. Діти мають бачити у першому вчителі авторитета. Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони складають свою думку, своє враження про щось нове на основі висловлювань і ставлення батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і додасть мотивації до навчання.

3. Уникайте додаткових стресів і навантажень. Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Початок навчання у школі і так є серйозним стресом для 6-7-річних дітей. Тому заняття спортом і музикою розпочніть за рік до початку навчання або після того, як дитина адаптується. Повноцінний відпочинок на цьому етапі дуже важливий. Тому нехай дитина проводить більше вільного часу на свіжому повітрі.

4. Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням. Стабільний розпорядок дня допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Якщо першокласнику 6 років, то бажаний і денний сон. Особливо зверніть увагу на харчування дитини. У її раціоні повинні бути присутніми білки, молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки.

5. Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці. Слухайте сина/дочку, говоріть про школу, події, почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи вирішення труднощів, розповідайте про себе в шкільні роки, і як ви долали свої перешкоди. Будьте з дитиною більш терплячими і чуйними, щоб вона відчувала спокій і підтримку вдома.

 Дорогі наші старі та нові друзі!

Ми від усього серця вітаємо вас з початком нового навчального року! Бажаємо вам нескінченної наснаги та надхнення у пізнанні всього нового, віри у власні сили та здібності, невідйємного бажання розвиватися та ставати розумніше, мудріше, сильніше. А на цьому нелегкому шляху до знань ми радо підтримаємо вас, тож приходьте у гості з понеділка по п'ятницю і не забувайте, що вже з 18-го вересня свою роботу розпочне наш постійний гурток "Клуб Суперкниги" (точний час проведення повідомимо трохи згодом). 

Дотримуйтесь усіх карантинних заходів та приходьте за знаннями! Чекаємо на вас!

 23 серпня Україна відзначила День Державного Прапора. З цієї нагоди ми зібрали для Вас купу цікавих фактів про наш головний символ і оберіг.

Вперше поєднання синього і жовтого з’явилося на гербі Львова: Данило Галицький подарував місту, заснованому у 1256 році, герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі.

Золотий і синій колір використовувалися в гербі Руського королівства офіційно з XIV століття. Також ці кольори присутні і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.

Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. Як правило, на прапорі було і зображення козака в одязі золотого або червоного кольорів.

Спочатку синьо-жовті прапори були трикутної форми.

У 1917 році відбулася українська революція, з’явилася УНР. У битвах за свою свободу українські воїни йшли в бій під синьо-жовтими прапорами. Так, у битві під Крутами над захисниками української свободи майорів саме такий стяг.

Перший Президент України Михайло Грушевський затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни. Цікаво, що тоді жовтий колір розташовувався зверху, а синій – знизу.

Досі експерти сперечаються, який колір повинен розташовуватися вгорі, а який – внизу. Така плутанина виникла ще під час УНР: тоді застосовували обидва варіанти. Символіка кольорів набагато глибша, ніж просто уособлення неба і поля пшениці. Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі, духовне начало. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.

Після завоювання України більшовиками та утворення УРСР Володимир Ленін затвердив прапор республіки: червоне поле, а у верхньому кутку – синьо-жовтий прапорець. Але з ідеологічних міркувань вже в 1919 синьо-жовтий колір зник з прапора.

22 липня 1976 року на Олімпійських іграх в Монреалі один канадський студент українського походження розгорнув синьо-жовтий прапор під час змагань з гандболу. Тоді його швиденько видалили з трибун: у цьому побачили небезпеку. А 26 квітня 1989 року, в річницю Чорнобильської трагедії, активіст Юрко Волощак розгорнув синьо-жовтий прапор на площі Ринок у Львові. Це був перший випадок вживання національного прапора за весь радянський період.

З нагоди 25 річниці Незалежності у 2016 р. в Музеї архітектури та побуту Пирогово розпочато створення величезного прапора України із квітів. Очікується, що площа прапора складе близько 15 тисяч квадратних метрів, і він увійде до Книги рекордів Гіннеса та Книги рекордів України, як найбільший великий прапор з живих квітів.

 До уваги вчителів та вихователів!

Дуже скоро разом із новим навчальним роком почнеться наша постійна программа бібліотьюторства. За умов пандемії коронавірусу надзвичайно велике значення набуває інформаційний та методичний супровід навчального процесу, незалежно від того, буде це навчання дистанційним або ні. Саме тому ми завжди раді надати Вам увесь необхідний матеріал як в паперовому, так і в електронному вигляді. Чекаємо на ваші запити та питання з понеділка по п'ятницю за адресою вул. Будівельників, 17 або на нашій поштовій скринці chillib_8@i.ua.

До зустрічі!

 106 років тому на світ з'явилася дивовижна людина, яка подарувала дітям та дорослим казковий світ Країни мумі-тролів -- світ сповнений любові, теплоти та домашнього затишку, в який приємно повертатись у будь-якому віці.

Туве Янссон народилася 9 серпня 1914 року в творчій родині, в Гельсінфорсе. Її батько був скульптором, мати — художницею-графіком. Туве Янссон писала шведською мовою і сама ілюструвала свої твори. 

Крім рідних мов — шведської та фінської — Туве Янссон вільно говорила англійською, французькою, зі словником читала по-німецьки. У літературі дебютувала повістю «Мумі-троль і комета» (1946), за якою послідували інші повісті про незвичайний світ мумі-тролів, а також збірки оповідань, п'єси і автобіографія «Дочка скульптора» (1968).

Мумі-тролі принесли Туве Янссон безліч літературних нагород. Вона була удостоєна премії муніципалітету Стокгольма (1952), медалей Сельми Лагерлеф (1953) і Ганса Крістіана Андерсена (1966), а також польського ордену Посмішки. Книги про мумі-тролів переведені на двадцять мов, однак найбільше вони популярні в країнах північної і центральної Європи.

Незважаючи на те, що тролі були запозичені письменницею з шведських казок, їх образ був істотно перероблений, і в цілому можна говорити про те, що фольклор справив на творчість Туве Янссон мінімальний вплив. Життя мешканців Мумі-Дален імітує життя сім'ї самої Янссон з точки зору дитини. Невідомо звідки беруться продукти та предмети домашнього вжитку, сусіди мумі-тролів хоч і буркотливі, але найчастіше доброзичливі.

У більш пізніх творах герої Янссон як би дорослішають і розуміють, що світ насправді жорсткий і байдужий. Тим не менше, автор не прагне підштовхнути читача до висновку про те, що життя в цьому світі наповнена страхом і муками. Остання з книг про мумі-тролів закінчується тим, що вони все ж повертаються у свій будинок.

В основі художнього світу Туве Янссон лежить образ будинку — будинку, в якому завжди горить світло, тебе чекають близькі, готова смачна їжа і тепла постіль. Це непорушна цитадель безпеки і любові, одна думка про яку дозволяє подолати будь-які негаразди і куди завжди можна повернутися.

Інший важливий мотив творчості Туве Янссон — це свобода. Кожен має право на творче самовираження, оскільки вільна у своїх проявах сама природа, весь навколишній світ. Обмежити свою свободу дій персонаж може тільки сам, але не має права нав'язувати ці уявлення іншим.

Туве Янссон прожила довге і плідне життя і померла 27 червня 2001 року в віці 86 років в Гельсінкі (Фінляндія).

 В останній літній місяць в Україні святкують три Спаси: медовий, яблучний і горіховий. Свята символізують подяку Богу за зібраний урожай.

На Спас православні християни йдуть до церкви, щоб освятити частину нового врожаю. Також Спаси мають свої давні традиції.

 

Перший Спас - Медовий

Першим відзначається Медовий спас. У 2020 році його святкують в п'ятницю, 14 серпня. Також цей день називають Маковий спас, або Маковій.

 

Наші предки вважали, що з цього дня бджоли не несуть мед, і починали його збір. Їсти його дозволялося тільки після освячення. Також у цей день збирали врожай маку.

 

Тому у свято Медового спаса прийнято спекти медові і макові коржі, торти та іншу випічку.

 

Другий Спас - Яблучний

Яблучний спас у 2020 році припадає на 19 серпня. Крім того, Яблучний спас збігається з Преображенням Господнім.

 

Християни відправляються до церкви, щоб освятити яблука та інші фрукти з нового врожаю.

 

У свято Яблучного спаса також прийнято готувати страви з цим фруктом і пригощати ними одне одного.

Третій Спас - Горіховий

Останнім з трьох Спасів йде Горіховий. Традиційно він відзначається 29 серпня, яке в 2020 році припадає на суботу.

 

Це свято також носить назву Хлібного спаса. До цього свята прийнято було завершувати жнива.

 

Наші предки випікали перший хліб із зерна нового врожаю саме в це свято. Його також освячували і їли всією сім'єю. У цей же період починали збір горіхів, які включали в раціон і приготування святкової випічки.

 "Айвенго", знаменитий роман Вальтера Скотта ось уже 200 років — улюблена книга дітей і дорослих у всьому світі. Захоплююча і прекрасна розповідь про пригоди благородного лицаря та його коханої, яким допомагає легендарний розбійник Робін Гуд. Добро, справедливість, честь, гідність і любов неодмінно перемагають, а віроломство та підступність  завжди будуть покарані -- переконує автор!

Тож сьогодні ми розповімо вам декілька цікавих фактів з життя творця "Айвенго" та, власне, і самого жанру історичного роману.

1) Більшу частину своїх великих знань Скотт отримав не в школі та університеті, а за допомогою самоосвіти. Все, що його цікавило, назавжди вкарбовується у його феноменальній пам’яті. Йому не було потрібно вивчати спеціальну літературу перед тим, як скласти роман або поему. Колосальний обсяг знань дозволяв йому писати на будь-яку обрану тему. 

2) Романи Скотта спочатку виходили без імені автора і інкогніто було розкрито тільки в 1827 році. 

3) У Вальтера було 12 братів і сестер, але коли йому виповнилося півроку, в живих залишилося тільки п’ятеро. 

4) 1772 він захворів на дитячий параліч та втратив рухливість правої ноги, назавжди залишившись кульгавим. 

5) У 1791 році познайомився зі своїм першим коханням – Вільяміной Белшес, дочкою едінбурзького адвоката. Протягом п’яти років намагався добитися взаємності Вільяміни, проте дівчина тримала його в невизначеності і в кінці кінців віддала перевагу Вільяму Форбсу, сину заможного банкіра, за якого і вийшла заміж в 1796 році. Нерозділене кохання стало для молодої людини найсильнішим ударом; частинки образу Вільяміни в подальшому не раз виявлялися в героїнях романів. 6) В 1797 одружився на Шарлотті Карпентер (Шарлотта Шарпантьє) (1770-1826). За життя був зразковим сім’янином, людиною доброю, чутливою, тактовною, вдячною; любив свій маєток Ебботсфорд, який перебудував, зробивши з нього невеликий замок; дуже любив дерева, свійських тварин, хороше застілля в сімейному колі. 

7) У 1825 році на лондонській біржі вибухнула фінансова паніка, і кредитори зажадали оплати векселів. Ні видавець Скотта, ні власник друкарні Дж. Баллантайн не змогли сплатити готівкою і оголосили себе банкрутами. Однак Скотт відмовився наслідувати їхній приклад і взяв на себе відповідальність за всі рахунки, на яких стояв його підпис, що склало 130000 фунтів стерлінгів, причому борги самого Скотта становили лише малу частину цієї суми. Виснажлива літературна праця, на яку він себе прирік, щоб виплатити величезний борг, відняла у нього роки життя. Скотт пережив чотири інсульти, але продовжував працювати. 

8) Протягом більш ніж 30-річної літературної діяльності письменник створив 28 романів, дев’ять поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць. Термін «фрілансер» (букв. «вільний митець») вперше був ужитий саме Вальтером Скоттом в романі «Айвенго» для опису «середньовічного найманого воїна».

Турботливим батькам. Скоро в школу

Наближається той день, коли ваш малюк вперше увійде в шкільний клас. І зараз ви хвилюєтеся: А чи готова моя дитина до школи? Як буде вчитися? Як їй допомогти, якщо вона зустріне перші шкільні труднощі? Психолого-педагогічний феномен «готовність дитини до школи» складається з різних видів готовності: фізичної, особистісної, мотиваційно вольовий, інтелектуальної, спеціальної.

   З 6-7 років з дитиною відбуваються значні зміни – вона стрімко зростає, у неї починають випадати зуби, змінюється її поведінка. Діти вже готові розширити своє коло спілкування, у них складається певний рівень домагань і навіть амбіцій. Головне – у них формується внутрішня готовність бути учнем: вони відчувають потребу в підпорядкуванні правилам і хочуть займатися суспільно значущою справою, користь якого визнається всіма дорослими.

Сучасна спеціальна література дає нам безліч порад – як розвивати мовлення дитини, підготувати до навчання грамоті, рахунку, письма, як перевірити чи немає у нього порушень, що заважають навчанню і тд. Доречним буде поговорити не стільки про інтелектуальну, скільки про психологічну готовність до школи, від якої залежать не тільки шкільні успіхи, але і самопочуття дитини. Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими і добре вчилися. Але чи завжди ми розуміємо, як багато в чому це залежить саме від душевного настрою дитини.

Рік за роком ми все більше переконуємося в тому, що багато дітей цілком могли б вчитися добре, а деякі-і дуже добре, якби … хотіли. Одні діти прямо говорять про своє небажання вчитися, інші відчувають незрозумілі для дорослих, а тим більше для них самих труднощі. Чи не судити і карати небажання, а зрозуміти його причини і допомогти дитині хотіти вчитися – ось найбільш ефективний шлях, хоча і вимагає від дорослого чимало душевного участі і праці.

Іноді джерелом негативних емоцій стають старші діти, які відчувають труднощі в навчанні. Ось шестирічний хлопчик говорить:
«Скоро я піду в школу, і мене будуть лаяти як Вовку.» Від цих слів до прямого небажання вчитися – рівно півкроку. Чи не так уже рідко і дорослі з найбільш благих намірів залякують дитину: «Ну, що ти крутишся? Ось підеш до школи – там вчителька навчить тебе сидіти смирно!

Не слід, однак, впадати і в іншу крайність, зображуючи школу місцем суцільних радощів та успіхів. Адже ми ще не знаємо, як піде у дитини навчання, як складуться відносини з однолітками і вчителями. Можливо, вони будуть не безхмарними. І тоді дитина, який чекав від школи занадто багато приємного і зайнятість в яких дає легко, ризикує «зламатися» при перших сутичках з труднощами, шкільної реальністю.

Отже, перше і основне: не спотворте віру дитини в себе як в майбутнього школяра ні страхом, ні полегшеними очікуваннями. Нехай він увійде в школу як в нове, цікаве справа-з вірою в свої можливості і готовністю випробувати себе.Шкільна готовність передбачає і готовність до більшої, ніж раніше, самостійності дитини, до співпраці дитини з чужим дорослим і однолітками без безпосередньої підтримки та захисту батьків.